Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Играйте, Танечка, канкан,
Пусть спляшет Бог как ураган!
Александра
2010-04-16 17:43:39
Как здорово, когда Господь берет нас, невидных, немногословных, казалось бы, совсем никчемных, и наполняет Своим совершенством; учит нас, направляет, изменяет и использует по Своему назначению...И мы начинаем "звучать" с новой силой, двигаясь в Божьем предназначении...
Спасибо, Танечка...Я посмотрела на себя со стороны, благодаря видению, которое шепнул Господь тебе, когда ты изливала свое сердечко на белый лист бумаги...Спасибо! Будь благословенна, сестричка! Комментарий автора: Да, Сашуль, только Господь знает, когда мы к чему-то готовы. Спасибо за добрый отзыв.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
