Він увесь небесно-блакитного кольору, із синіми - пресиніми добрими очима і біленькою плямкою на правому поплавці. Кожен з нас бачив дельфіна Волошика і грався з ним. Але то було так давно, що ніхто цього не пам’ятає, а якщо і згадує, то лише як чарівний сон…
Волошик живе у Ріці Часу і бавить ще ненароджених немовлят, а коли настає час, приводить маля на берег Життя. Йому сумно, хоч знає, що ще недовго приходитиме і гратиметься з маленьким хлопчиком чи то дівчинкою. Але… недовго… Згодом малята дорослішають і зовсім забувають свого друга .
А Волошик пам’ятає усіх своїх вихованціві дивиться на них з Вічності. Добрими мудрими очима.
Глянувши вночі на змучених, стомлених денною працею і турботами людей, побачите, як їхніми обличчями блукає дитяча усмішка … То їм сниться, як на своїй лискучій спинці, обнявши поплавцем з білою плямкою, несе їх у безтурботну країну дитинства забутий друг, небесно – блакитний дельфін Волошик.
Тетяна Полубко,
Чернівці, Україна
Писати й малювати - навіть не знаю, що люблю більше.
Прочитано 8394 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : взгляд со креста Христова - Бойко Александр я отдаю отчёт себе в том, что ни один человек на земле не способен стихотворениями передать всю ту тяжесть Голгофского пути,которую пришлось испытать на Себе Христу! Все наши попытки даже представить ужас мучений за нас будут никчемными и жалкими! Господи! Нет слов на земле в устах и сердцах человеческих, которыми мы могли бы возблагодарить Тебя за Твою Жертву, в безумии и благодарности сердца, позволь сказать лишь незначительное СПАСИБО!!!
